Чотири причини, чому хор потрібний в церкві

Чотири причини, чому хор потрібний в церкві 

(Володимир Кондор, пастор церкви в м. Борислав, Львівська область)

Нещодавно прочитав статтю, роздуми свого друга про хор в церкві (www.rmikola.com/?p=618). Знаю, що вона викликала неоднозначну реакцію та багато емоцій (відгуків?): як позитивних, так і негативних. Мушу зізнатися, що ця стаття змусила, мене задуматися про хорове служіння у церкві, в якій служу.

Хочу також, щоб прибічники хорового служіння, і ті хто є прибічниками нових підходів музичного служіння в церкві, не розглядали мою статтю як дискусію Августина з Пелагієм, або контрреформацію як відповідь реформації. Хочу, щоб ми усвідомлювали, що ми робимо, і чому ми робимо ті чи інші речі в церкві.

Я виріс в маленькій сільській церкві, де не було хору, але була, як на той час називали, вокально-інструментальна група. Ця група співала в домі молитви під час усіх церковних свят,  а під час інших зібрань був загальний спів. Хор у нашій церкві з’явився на початку 90-х  років. Ця подія була особливою в церкві, і люди, які співали в хорі з особливою відповідальністю ставились до цього служіння. У церкві, в якій я зараз звершую служіння, хор існує вже десятки років і  тут їх є декілька. Пишу з позиції великої церкви (більше 250 членів церкви).

Чи важливим є хорове служіння в церкві чи ні, бути чи не бути хорові в Євангельсько-баптистських церквах? Думаю, що питання не в цьому. Але, як каже апостол Павло: «Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте, або коли інше що робите, усе на Божу славу робіть! (1Кор.10:31);  І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім'я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві. (Кол.3:17). Переконаний, що у кожній нашій діяльності повинен бути прославленим наш Господь .

Хочу навести чотири причини, чому потрібно хор необхідний у церкві. Хоча розумію, що цифра чотири є дуже умовною.

Причина перша : Читаючи Старий Заповіт про часи царів, а точніше за царя Давида, знаходимо, що Давид запровадив колективний спів у храмі, а також встановив відповідні черги. Звичайно, ми не знаходимо в Старому Заповіті слово хор,  але, пишучи псалми, цар Давид віддавав їх начальнику співочої та музичної груп. І там ця група співаків або, кажучи хор, співали на славу Богові. Про подібну практику співу ми не зустрічаємо історичних довідок по відношенню інших народів. Започаткувавши це служіння в храмі, воно стало приємним для Бога. І сталося, як священики виходили із святині, а всі священики, що були там, освятилися, без додержання черг, а Левити співаки, усі вони, аж до Асафа, Гемана, Єдутуна, і синів їхніх та братів їхніх, убрані в віссон, з цимбалами, із арфами та з цитрами, стояли на схід від жертівника, а з ними сто й двадцять священиків, що сурмили на сурмах, і було воно для сурмачів та співаків як одне, щоб подати один голос на хвалу та дяку Господеві, і як загримів голос на сурмах, і на цимбалах, і на музичних знаряддях, і як хвалили Господа: Добрий бо Він, бо навіки Його милосердя! то дім, дім Господній наповнився хмарою!... І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня наповнила дім Божий!... (2Хр.5:11-14). Богові було приємним таке служіння. Напевне годі за всю історію знайти серед Мужів Божих служителя, який умів поклонятися Богові як Давид. Він знав, як це робити. Мав для цього дар від Бога. Більше того, кажучи сучасними словами, був поетом, композитором і музикантом одночасно. І тому, беручи приклад, будемо так само робити це на славу Божу. Звичайно, в Новому Заповіті ми не знаходимо подібного служіння, але коли апостол Павло закликає віруючих співати, будучи сповнених Святого Духа, він перераховує декілька видів музичних творів. І думаю, що один із них можна віддати для виконання хору. (Ефесян 5. 18-19; Колосян 3.16).

Друга причина : Розвиток співпраці та взаємозалежності між людьми (хочете колективізм). Ми живемо з вами в епоху постмодернізму. Цей час характерний розвитком індивідуалізму на всіх рівнях. У кожного своя істина і ніхто нікому нічого не винен. На жаль, подібна тенденція проникла і в церкву. Ми переходимо на пасторське служіння, де втрачаємо інститут проповідництва. Це також відображається і на церковному музичному служінні. Індивідуальні виконавці і групи заполонюють наш час спільного богопоклоніння, виражаючи свою «унікальність і неповторність». У хоровому співі виховується залежність один від одного в одній партії. Також, вивчивши свою партію розумієш, що не ти головний, ти тільки частинка великої поліфонії звучання. І без інших ти ніщо, тільки в гармонії з іншими твоя музична партія набуває змісту та значущості.

Третя причина : Культурно-соціальне середовище. Хор в церкві почав розвиватися у  VIII – IX столітті, з так званого григоріанського хоралу. Це був спочатку одноголосний спів, а з розвитком багатоголосся в епоху Відродження XIV–XVI століття починає розвиватися хорове мистецтво. Спочатку хор був чоловічим, і тільки на початку ХХ століття в хор вводять жіночі партії. В основу хорового співу брали Біблійні тексти. Секулярне середовище перейняло практику хорового співу з церкви на початку  XVIII столітті. Але основне, що хотів зазначити те, що хор почав своє існування і розвивався у християнському середовищі. Хоча ми маємо і деякі історичні дані про Єгипет і Грецію, де були подібні музичні групи на зразок чоловічого хору. Але, найбільшою мірою на розвиток хорового мистецтва все ж таки вплинула церква та християнська культура. Отже, хор надає нашому спільному богопоклонінню особливої сакральності, святості та піднесеності, особливо коли в основу взяті Біблійні тексти, зі змістом та глибиною, а не два-три «духовних» слова, які повторюються як індуїстська мантра. Люди з православ’я та католицизму, які приходять до нас, краще сприймають хоровий спів, ніж сучасні групи прославлення, у яких більше музичної форми та антуражу, ніж духовного змісту.

Четверта причина : Історична спадщина, надбання багaтовікової християнської культури (класика).  Як зазначалося, що ми живемо в час постмодернізму. Ще один момент сучасного суспільства: швидка їжа, мильні опери, популярні романи, з тривіальними словами та примітивним змістом, і головне, їх небагато. Одним словом, ми стаємо інтелектуально обмеженими, у нас малий і слабкий словниковий запас. Ми сьогодні живемо під впливом різних телевізійних шоу, і, на жаль, хочемо це перетягнути в церкву. Ми інколи і наші зібрання будуємо як шоу-програми. Наші проповіді та спів стають більше психо-емоційними, ніж біблійно-духовними. Сучасне покоління вважає, що всі надбання минулих поколінь не мають значення. Доречно навести вислів: «народ, який не знає своєї історії, не має майбутнього». Є певні музичні надбання, які ми сьогодні називаємо класикою. І більшість з них носить релігійно-християнський характер, тобто, саме християнські засади надихали багатьох авторів творити всесвітньовідомі шедеври музики та мистецтва. На сьогодні є музичні твори, які наповнені глибоким біблійним змістом і, як не дивно, їх може виконати тільки хор. Я бачив як люди, слухаючи подібні твори, віддавали хвалу Богові, смирялися перед Його величчю, плакали від радості та неймовірного піднесення. І не приходили в церкву, щоб отримати нову порцію ендорфінів під сучасні ритми групи «прославлення».

Висновки:

1. 1.Всі види служіння, в тому числі і хорове, в церкві повинні бути скерованими на прославлення Бога та збудування один одного.  Розвивайте служіння, де можна об’єднати велику кількість людей, і хор є доброю можливістю для цього.
2. 2.Пастори та братерська рада не для того, щоб відміняти старі традиції, які формувалися роками, а щоб приготувати святих на діло служіння, щоб у церкві не виникав «Нехуштан».
3. 3.Думаю, що хорове служіння не стоїть на заваді іншим видам служіння, просто інколи цим маніпулюють, щоб не бути більше задіяним в служінні. Через те, що п'яні водії збивають людей ми не відмовляємося від автомобілів.

Чи маємо ми на даний час гідну альтернативу, що зможе замінити хорове служіння, як відшліфовану століттями форму прославлення і поклоніння Богу?