Шановні пастори, співслужителі. До вашої уваги роздуми сучасного британського баптистського богослова Пола Фідеса на гостру і актуальну тему, яку ми продовжуємо осмислювати. Для нас вона тим актуальніша, чим більше ми чекаємо, коли життя і служіння найскоріше повернуться на старі рейки (як це було до карантину і ковіду). Автор пропонує осмисленніше використовувати в церковному житті те, що в нього привніс Зум і все що пов’язане з онлайн богослужіннями і взагалі з новою реальністю фізичного розділення. В цьому є мудрість і необхідність, особливо з огляду на майбутні непередбачувані ситуації і зміни у суспільній свідомості, які прийшли і ще прийдуть з досвідом такого року як 2020. Переконаний, що навіть якщо одні ідеї автора будуть вам цікаві і співзвучні, то з іншими ви не погодитесь. І це добре, адже ми публікуємо цю статтю з запрошенням до дискусії на теми, які піднімає автор.
Микола Романюк, керівник Комітету розвитку пасторів
ЕКЛЕЗІОЛОГІЯ ЗУМУ: ЦЕРКВА РОЗПОРОШЕНА І ЗІБРАНА
Пол Фіддес, пастор, професор систематичної теології в Оксфордському університеті
Коли завершиться нинішня криза Covid-19, я вже з нетерпінням чекаю статтей і навіть книг на тему „Еклезіологія Зуму”. Звичайно, наразі вже існує тема Кібер-Церкви, але, можливо, Еклезіологія Зуму глибше розкриє природу церкви, розпорошеної по великій кількості локацій та Інтернет-пристроїв. Вживаючи слово «Зум», я, звичайно, не маю на увазі, що це єдина доступна платформа цифрових мереж; я використовую фразу „Еклезіологія Зуму” як жартівливу спробу зосередитись на тому, що є надзвичайно важливим!
Що стосується баптистської традиції, до якої я належу, то є три ключових еклезіологічних поняття, сформульовані англійською Реформацією: завіт, спільність і тіло. Я хочу дослідити форму, яку вони набувають у віртуальному середовищі, враховуючи наш нинішній досвід локдауну, карантину та самоізоляції, а також використання таких мережевих програм, як Зум.
1. Завіт
Отже, перше - Завіт. Завіт - це термін, що використовується баптистами та іншими деномінаціями, які належать до англійської традиції диссентерів, - наприклад, конгрегаціоналістами, вони ж є частиною Об'єднаної Реформатської церкви. Завіт сформував уявлення про церкву, починаючи вже з перших днів появи Сепаратистів у 16 столітті. Ми вважаємо, що церкви утворюються завдяки завіту, незалежно від того, чи має він форму письмового документа чи ні.
Завіт - це домовленість у двох вимірах: вертикальному - відданість Богу в Христі в силі Духа Святого та горизонтальному - відданість один одному. Один з перших баптистів, Джон Сміт, писав у 1606 р.: «Видима спільність святих складається з двох, трьох або більше осіб, об’єднаних завітом з Богом та один з одним....» Ідея про те, що Бог уклав вічний завіт благодаті для спасіння людства, звичайно, була основновоположною для всього богослов’я Реформації. Для диссентерської еклезіології відмінним було те, що вона зробила цю сотеріологію базовою для утворення церкви; громада, що збиралась разом згідно завіту, актуалізовувала у часі і просторі вічний Божий завіт викуплення всього творіння.
І ключова ідея полягає в тому, що тим, хто укладає та опосередковує цей завіт, є воскреслий Христос. У завіті ми не просто вирішуємо збиратися разом, як один із варіантів серед багатьох інших; ми віримо, що нас зібрав Христос. Зібрання - це не просто добровільний принцип, як це часто схильні зображувати представники інших церковних традицій, але це скоріше питання послуху та учнівства. Це, до речі, не означає, що «церква» обмежена місцевою громадою; завітна екклезіологія передбачає, що Христос збирає громади у велике тіло - насправді, у церкву вселенську.
Зараз, у дні локдауну, нас все ще збирає Христос. Це завітна відповідальность одного перед одним, учнівство, щоб збиратися, як тільки це можливо. Це принцип завіту. Еклезіологія Зуму, заснована на завіті, означає, що ми не просто приймаємо рішення використовувати соціальні мережі, якщо вони є, для зібрання - чи то через ноутбук, планшет чи телефон. Христос покликав нас бути вірними один одному. Звичайно, завжди будуть моменти, коли обов’язки та вимоги любові з боку інших людей, особливо в сім’ї, можуть унеможливити це, враховуючи конкретну ситуацію. Хвороба чи інші життєві кризи також можуть ускладнити вираження нашої належності до завіту. Тут не можна бути законником; ми повинні бути чутливими до потреб інших, і Христос справді розуміє ту ситуацію, в якій ми опинилися. Але у нас є принцип формування наших реакцій, і він походить з завітних відносин.
Якщо у нас є члени громади, які не мають засобів цифрового спілкування або ті, хто не можуть ними користуватися, ми зобов’язані завітом знайти альтернативний спосіб. Одним із способів може бути запис служіння на DVD та його відправка по пошті - і, якщо потрібно, придбання та доставка портативного програвача для DVD-дисків, після чого - дзвінок на домашній телефон з пропозицією допомогти у разі виникнення технічних питань. Еклезіологія Зуму означає теологію доступності. Це реалізація на практиці того, що насправді означає завітна відповідальність.
Зараз ми переживаємо, або незабаром опинимося у періоді змішаного формату церкви, коли деякі члени громади вважатимуть, що вже безпечно збиратись у церковній будівлі, але інші все одно заради безпеки будуть охочіше залишатися вдома, користуючись Інтернетом. Це все ще більше спонукає членів громади бути вірними один до одного, коли вони збираються для поклонінняя Богу на загальних служіннях за посередництвом будь-яких засобів.
На мою думку, це означає відданість незалежно від ефективності чи професіоналізму продукту. Я маю на увазі, що коли ми вже в медіа-грі, вибір є очевидним. Ми шукаємо найпривабливіший продукт, можливо, найцікавіший матеріал. Ми можемо запитати - хто пропонує найкращі богослужіння на YouTubeканалі чи богослужіння по телебаченню? Хто має найкращу музику, найкращі відео, найкращих проповідників? Місцевий церковний продукт може неминуче виглядати менш привабливим, ніж інші вільно доступні продукти, в які вкладено чималі кошти та величезні ресурси. Але я вірю, що яку б форму презентації не обрала місцева церква, ми віддані, щоб бути долученими, бути поруч з одновірцями, з якими ми вступили в завіт. Я вважаю, що це не питання вибору, це не принцип добровільності - це завітний обов’язок, який ми взяли на себе перед Богом та іншими.
2. Спільність
Якщо ми зараз звернемось до другого терміну, «спільність», досить легко звести цю ідею до загальних зустрічей в одному місці (церкві чи храмі) для богослужіння або для більш соціального спілкування за чаєм, кавою та розмовою - все це цінне саме по собі, хоча наразі цього важко досягти. Але я хочу сказати, що наша спільність – це щось значно більше, ніж лише місцеве, або навіть людське спілкування.
У молитві та поклонінні ми глибоко занурюємось у вічну спільність, койнонію триєдиного Бога як Отця, Сина і Святого Духа - спільність невичерпного життя і любові, про які ми можемо також думати на прикладі таких гендерно-диференційованих образів, як Мати, Мудрість та Енергія, або “Джерело, Керівництво та Мета всього, що є”. У цій спільності, охопленій течіями любові та справедливості в Бозі, є величезна спільнота: Бог дає місце для всіх у Самому Собі. Я маю на увазі людей всіх віків, повсюди, у теперішньому і минулому. Людей, які знаходяться всередині та зовні видимої церкви. Можна сказати, що Трійця є власною Зум-програмою Бога. Це найбільша соціальна мережа, яка тільки може існувати, мережа, набагато більша за Інтернет. Якщо використовувати традиційну фразу, наша спільність - це “спільність святих”. Це богослов’я спілкування пов’язане з богослов’ям завіту: наше бачення Бога і світу повинно розширитися від усвідомлення, що Бог має різні форми завітних стосунків з усіма людьми і, власне, з усім органічним творінням.
Звичайно, зараз - це є підбадьорення для нас. Насправді ми ніколи не самотні, якими б ми не були самоізольованими, але ми перебуваємо в Божих соціальних мережах. Коли ми молимось за інших, ми додаємо свою любов до Божої любові до них. Заступницька молитва не представляє Богові список речей, які слід зробити, про що Бог міг би забути. Бог уже любить тих, хто є в потребі, та любить - хоч і з болем у серці - тих, хто гнобить інших. Нескінченною любов’ю Бог переконує всіх людей відкритись для більш повноцінного життя. Він працює з ними на глибинному рівні їхнього єства. Зараз, коли ми молимось за інших, Бог передає їм нашу турботу та переживання, так як вони належать до Божої мережі стосунків. Бог робить так, що наша любов до них стає частиною Божої любові. За бажанням Бога, щоб світ процвітав, Його нетварна любов потребує посередництво створеної любові. Разом - Бог і ми можемо працювати задля переображення. Тож наші молитви під час локдауну повинні бути не лише місцевими, якими вони, як правило мають схильність бути. З впевненістю скажу: ми повинні мати значно ширше бачення.
Ця спільність також закликає нас докладати зусиль, щоб відкрити коло спілкування для людей інших соціальних верств. Цей період, коли набагато більше людей користуються Інтернетом, надає можливість ділитись посиланнями на нашу конкретну спільноту та запрошувати інших приєднатись. Це може бути посилання на наше богослужіння, або інші онлайн-події, які можуть бути більш доступними для тих, хто шукає підтримку та сенс у ці нелегкі часи. Це такий собі день відкритих дверей - відкритий «Божий дім».
Кожного разу, коли ми маємо подібну зустріч, у церкві, чи то на вулиці, у чаті - ми маємо щиро цікавитись історіями інших людей, коли вони розповідають нам про своє життя. Це варто робити не лише заради встановлення корисних контактів для церкви. Божественна спільність, божественний Зум, означає, що Бог вже має зв’язок з людьми, знають вони про це чи ні: вони вже є в Божій соціальній мережі. Спільність - набагато ширша, ніж наш конкретний завіт з Богом у Христі. Наше дорогоцінне коло спілкування перетинається з незліченною кількістю інших кіл, і Бог є центром усіх цих кіл. Існує багато способів долучитись до цього більш широкого спілкування, не лише через цифрові мережі; ми можемо приєднатись через телефонний дзвінок, листи та листівки та, коли це дозволено, через усне слово привітання. Слід відкрити для себе цілий всесвіт спільності.
Слухаючи розповіді інших, ми дізнаємось більше про те, що означає наша власна віра. Ми дізнаємось більше про те, що Бог робить в інших куточках землі, і дізнаємось більше про нашого Христа та Його дію в світі. Це можна назвати розширенням місії спільності, але це, звичайно, Божа місія, missio Dei, а не наша місія.
3. Тіло
У Новому Завіті фраза “тіло Христа” - це не просто мовний зворот чи метафора. Сьогодні ми можемо сказати про медичний персонал, що вони працюють як “єдиний цілісний організм, до складу якого входять як жінки, так і чоловіки”, і це корисний образ. Але «тіло Христа» означає навіть більше, ніж це; це означає, що Христос використовує людські тіла і навіть матеріали природного світу, аби стати видимим у нашому світі, пропонує людям зустрітись з Ним і торкнутися Його, як це могли робити люди впродовж його земного життя на запилених дорогах Галілеї або на вулицях її містечок.
Ось чому «тіло Христове» у Новому Завіті має три значення: це славне воскресле тіло Христа, хліб причастя та церква. Це зовсім не три різних значення. Вони поєднуються між собою: воскресле тіло Христа стає присутнім через ламання хліба у спільноті віруючих. Христос воскрес, наповнивши тіло цілого світу, але ми можемо знайти Його тіло, сфокусоване у зібранні тих, хто сповідує Його ім'я, розповідає Його історію та практикує Його таїнства.
Отже, коли ми дивимось на зібрання людей в церковній споруді – обличчя Христа набуває форму і вигляд, коли ми дивимось на численні обличчя тих, хто там зібрався. Як фоторобот, риси Христа видно через безліч облич, і обличчя Христа виділяється і Його можна побачити не в одній людині, а в загальній спільноті.
Проте ми часто не можемо бачити обличчя одне одного, під час зібрання в храмі. І саме тут наше зібрання в Інтернеті за допомогою таких технологій, як “Зум”, надає особливу можливість «згадування» (долучення до) тіла Христового. Екран пропонує нову можливість, щоб обличчя Христа було «згадане» через обличчя на екрані у поєднанні з голосами тих, хто спілкується з нами через телефон. Є, звісно, ті члени, які не можуть користуватися соціальними мережами: нам потрібно розмістити їхні фотографії на екрані, приєднати до монтажу облич, щоб правильно побачити обличчя Христа.
Також я усвідомлюю, що це згадування тіла Христового візуально не обходиться без ускладнень. Завдяки такій програмі, як Зум, учасник може вимкнути своє відео, щоб все ще бачити і чути богослужіння, але стати невидимим для інших. Деякі роблять це з різних причин, аби водночас відповідати на листи по електронній пошті або перекусити, щоб ніхто цього не бачив. Я вважаю, що ми зобов’язані один перед одним залишатися візуально присутніми, як це було б, якби нас зібрали в одному місці.
Але тут є ще один фактор, про який слід пам’ятати. За допомогою Зум можна обрати обличчя учасника та зробити його повноекранним, навіть якщо він не веде богослужіння. Хтось може уважно спостерігати за кимось іншим, можливо, за чоловіком або жінкою, у якій він (вона) зацікавлений, і піддавати її тому, що фемініcтичні мислителі називають «чоловічим поглядом», який навіть сильніший, ніж це було б можливо в звичайних умовах під час церковних зібрань. Це значить домінувати над іншим, перетворити її/його на предмет. Слід би було розробити технологію, яка надавала би адміністратору право заблокувати таку можливість, щоб лише ведучий міг бути виведений на весь екран. Вийняток - визначений та дозволений час для загального спілкування. Разом з тим, Зум пропонує не лише еклезіологію, але і Христологію особистої присутності.
Коли ми не можемо обійняти одне одного або потиснути руку, важче пережити “дотик” до тіла Христа. Але участь у Господній Вечері через Інтернет може бути важливим способом відчути Христа та доторкнутися до Його тіла. Відповідно до баптистської еклезіології той, хто покликаний бути служителем церкви, має головувати за столом Господнім, ламати хліб та наливати вино. Служитель представляє церкву вселенську на місцевому рівні. Але для баптистів це не означає, що інші люди не можуть також брати участь в цьому. Частиною нашої баптистської традиції є призначення під час церковного зібрання когось іншого головувати за столом, якщо пастор не є фізично присутнім. Тому, в унікальній ситуації локдауну церковне зібрання (віртуальне зібрання) може надати цю владу членам, що знаходяться по своїх домівках.
Ламання хліба не обов’язково має відбуватися дістанційно. Члени церкви, які є частиною спільноти завіту, можуть взяти хліб, вино чи сік, і приєднатись до рукопокладеного служителя у спільному освяченні, використовуючи „Слова Установи”, або краще сказати - слова освячення. Усі члени можуть сказати разом із служителем і, перш за все, з Христом: “Це моє тіло, це моя кров”. Тож слово і дія поєднуються в одному місці. Присутність Христа можна пізнати глибше через хліб і через велику хмару свідків, які оточують нас на екрані, через телефон або через їхні фотографії.
Ми долучаємось до тіла Христового через хліб, і водночас - через спільність віруючих. Ми згадуємо Христа, який посеред нас, і таким чином, дотикаємось до відносин любові, відносин Трійці - або, як я це називав раніше, Божої „мережі Зум”.
Я хочу підкреслити, що це фізична дія: Христос знову втілюється через наше онлайн-спілкування. Ми часто думаємо про Інтернет як про «безтілесний» засіб спілкування, лише інтелектуальний. Але це не зовсім так. Інтернет – дуже навіть фізичний: є, наприклад, кремнієві мікросхеми, комп’ютери, сервери, клавіатури, миші, екрани, колонки. Завдяки усьому цьому матеріалу, взятому з природного світу, Христос може втілюватись, і Христос може стати тілом. Саме смирення воскреслого Христа робить Його доступним, видимим і досяжним. Коли ми бачимо та чуємо інших, наші тіла беруть участь і стають частиною тіла Христового.
Якщо і коли ми перейдемо до змішаних зібрань, хтось вже буде збиратися в будівлі церкви, а хтось все ще буде на самоізоляції, а деякі взагалі були прив'язані до дому ще задовго до появи Covid-19, ми повинні актуалізувати еклезіологію Зуму в цій ситуації. Наприклад, ми можемо мати відео, голоси чи фотографії тих, хто вдома, і вивести їх на екрані перед тими, хто зібрався у будівлі, як рівних учасників богослужіння. Окрім записів та подкастів, служіння може транслюватися у “реальному часі”, і члени церкви, що зібралися в одному населеному пункті, можуть використовувати мобільні телефони чи планшети, аби приєднатися до великої громади. Можливо, локдаун дасть нам таке бачення та навички поклоніння, що наш завіт і спільність у тілі Христа стануть ще більш реальними.
Переклад з англійської: Надія Матвійчук
посилання на оригінал статті: https://www.baptist.org.uk/Articles/592958/Zoom_ecclesiology_the.aspx?fbclid=IwAR0o6CwHziwvA2TnD-owxWbVu8a9vAKXnKkm-wbW7y64dt6IO_7CInyLENw
Друкується з дозволу редакції THE BAPTIST TIMES, The online newspaper of the Baptist Union of Great Britain
Дорогі брати, даний ресурс дозволяє нам, служителям, обмінюватися тим матеріалом, який ми використовуємо в нашому служінні. Ми закликаємо вас ділитися тим, що у вас вже є. На даному сайті в розділі Пасторська скарбничка ми можемо викладати ваші проповіді, лекції, інформацію, корисні публікації і т.д. Для цього вам необхідно висилати свій матеріал на адресу адміністратора сайту forum.pastoronline@gmail.com .
На даний момент ви вже можете завантажувати той матеріал, яким поділились пастори.
Дорогі брати, учасники форуму. На даний момент з'явилася нова можливість на сайті. У кінці будь-якої статті або книги, викладеної в розділі "Книги пастора" є можливість залишати свій коментар. Це для того, що б матеріал був не тільки викладено автором, але і відредагований, доповнений, уточнено і т.д. служителями нашого братства.
У Києві відбулася Пасторська конференція
"Наступне покоління в служінні"
У Києві відбулася Пасторська
конференція "5 Сола Реформації"
У Києві відбувся Другий український
місіонерський форум
В Україні відбулися Регіональні конференції
служителів "Церква, яка впливає
на суспільство"
У Києві відбулася Пасторська
конференція "Дисципліна благодаті"