ДНК Церкви. Якою ми хочемо бачити помісну церкву? (+вiдео)

Рейтинг користувача: 5 / 5

Яким ми хочемо бачити пастора помісної церкви?

Вступ.

Що таке ДНК? ДНК – дизоксирибонуклеїнова кислота! Для простої людини це практично нічого не говорить. Говорячи простою мовою ДНК людини – це високо складний набір унікальної інформації про саму людину, про її особливості. Це ті спадкові ознаки, які передаються від батьків до дитини. Саме через ці ознаки діти несуть подібність до своїх батьків. Що ж значить ДНК церкви? Церкву створив Христос і Вона несе спадкові ознаки, Того Ким була створена.  

1. Церква, яка несе подібність Христу.

 Шукаючи нові методи служіння, церква, а вірніше її служителі нерідко перейняли світський принцип успіху та впливу. Як наслідок церква втрачає силу Духа і керується прагматичним менеджментом. Сила церкви в її подібності Христу. В наслідуванні Христа. І наша відповідальність, як пасторів зробити все від нас можливе, щоб молоде покоління християн нашого братства всім серцем полюбило Христа і слідувало Його принципам! Для цього не достатньо декларації своєї віри, - потрібен практичний, видимий приклад для наслідування.

Ціль служіння та проповіді апостола Павла висловлена в Кол. 1:28 «Його ми проповідуємо, нагадуючи кожній людині й навчаючи кожну людину всякої мудрости, щоб учинити кожну людину досконалою в Христі.»,

свої переживання стосовно духовного стану християн Павло передав у посланні до Галатів 4:19 «Дітки мої, я знову для вас терплю муки породу, поки образ Христа не відіб'ється в вас!»

1. a)> Подібність Христу у ставленні до далеких від церкви людей.

 Те, що це надзвичайно важливо видно з того, що Христос починаючи Своє служіння, закликаючи учнів слідувати за Ним сказав: «І Він каже до них: Ідіть за Мною і Я зроблю вас ловцями людей!» Мт. 4:19

Учні пішли за Христом і побачили як на практиці це робить Ісус! Він це робив перед ними.

Апостоли були з Христом, коли Він прийшов в дім до Матвія митника, Матв. 9:10   «І сталось, як Ісус сидів при столі у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з ним та з Його учнями».   Христос порушив всі канони тогочасного равинства, Він не просто був в одному приміщенні з грішниками та негідними людьми, Він їв з ними, що було неприпустимим для юдейського вчителя закону. Не дивно, що фарисеї відразу ж засудили Його, на що Господь відповів: «.. Лікаря не потребують здорові, а слабі. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння» Матв. 9:12-13. Христос не Сам сидів з митниками та грішниками, Він там був разом зі своїми учнями, якщо хочете Ісус передавав їм Своє ДНК ставлення до невоцерковлених людей, на практиці показуючи, що людина цінніша за уставлені правила!

Ми читаємо в Євангелії від Марка 1:40-42 про зустріч Христа і прокаженого, який благав Його про очищення. І знову в оточенні своїх учнів Марка1:41 « І змилосердився Він, - простяг руку Свою, і доторкнувся до нього, та й каже йому: Хочу, - будь чистий» . Він ДОТОРКНУВСЯ до нього, знову порушивши віками укладений формалізм раввинів.   Уздоровлення сліпонародженого в суботу, уздоровлення сухорукого знову в суботу і ми можемо ще багато прикладів приводити. Таке враження, що Ісус навмисно роздражнює тогочасне духовенство.

Але ж роблячи все це перед людьми, перед Своїми учнями, Христос показував, що людина набагато цінніша за форму. В фокусі Христа була людина і лише людина, і таку цінність Він прагнув привити Своїм учням!

І брати мої, Його уроки не пройшли даремно. Смерть Христа, Його воскресіння та вознесіння. Зішестя Духа Святого…, почалася ера церкви.

Живучи зі своїм Учителем, учні отримали Його ДНК, перейняли Христове ставлення до нецерковних людей.

Нам варто згадати зустрічі перших християн. Вони наслідували Христа. Зустрічі по домах Ісуса з грішниками залишило свій вплив і сформувало цінності. Дії 2:46 «І кожного дня перебували вони однодушно в храмі і по домах, поживу приймали з радістю та в сердечній простоті.»

Апостол Павло пресвітерам з Ефесу сказав: «Як нічого корисного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і по домах» Дії 20:20

Те що робив Христос, Він передав ці принципи і Своїм учням. Вони сприйняли це, бо власними очима бачили це в житті Свого Вчителя.

Дії 3 розділ. Зустріч Петра та Івана з калікою при воротях храму. Я не буду передавати всю історію. Але зустрівшись з благаючим поглядом каліки, Петро промовив: «Срібла й золота в мене нема, але що маю даю тобі: У Ім’я Ісуса Христа Назарянина – устань та й ходи! І взявши його за правицю, він підвів його. І хвилі тієї ноги й суглоби його… » Дії 3:6-7

Петро взяв його за руку, каліка вважався нечистим, він сидить в бруді, пилу. Взявши його за руку Петро сам міг стати нечистим, єдиний вихід – каліка мав стати зціленим.

Петро бачив свого Вчителя, як Той доторкнувся до прокаженого, що було категорично заборонено! Знову ми бачимо, - порушенні тогочасні поняття!

Брати важливе питання для нас. Який практичний приклад ми передаємо нашим членам церкви, братерській раді, нашому вузькому оточенню. Чи можуть від нас наші брати та члени церкви перейняти особисте благовістя? Чи знають вони нас, як тих, хто проводить домашні групи з невіруючими? Чи знають нас як тих, хто служать знедоленим.

Ми, як пастори маємо бути прикладом для наслідування. Молоді християни мають особливу потребу в тих, кого можна наслідувати. Вони потребують зримого прикладу. Ми нерідко говоримо: «На людей не дивись, дивись на Христа», але ж Петро все ж таки сказав «подивися на нас».

Ми можемо нарікати на молоде покоління, але ж вони благають нас, «пастори, покажіть нам приклад жертовності, приклад палкого благовістя, приклад того як працювати з невіруючим, як проводити домашні групи». Люди прагнуть бачити видимий приклад. Пастор церкви перший має бути взірцем для наслідування!

Наші слова заклику до свідоцтва та благовістя будуть порожніми, якщо це не буде способом нашого життя, якщо наші люди не побачать в нас самих практичного прикладу! Ми, пастори, маємо передати церкві ДНК подібності Христу. Спочатку для братерської ради, а потім для всіх членів церкви!

Небезпека для служителя.

Чим довше ми живемо з Христом і все менше спілкуємось зі світом та не маємо дотику до нецерковних людей, тим гірше розуміємо таких людей. Потім пастору важко в душе опікунській бесіді допомогти таким людям, не розуміючи що вони пережили вони. Нерідко, коли люди приходять до церкви, то нам служителям в першу чергу кидаються в очі речі зовнішні. І тому, пастор має тримати руку на пульсі гину чого світу, не відокремити себе від далеких церкві людей. Він має в цьому наслідувати Христа, для якого в першу чергу пріоритетом було наставляння учнів, але Він це робив в тісному спілкуванні з далеким від істини людьми. Учні чули Його розмови з грішниками, бачили сльози сокрушіння грішниці, схопленої в перелюбі, були присутні при покаянні Закхея, дивувались Його розмові з самарянкою. Все це сформувало їхні цінності.

Але може бути й інша крайність.

Бажаючи наблизитись до світу та стати зрозумілим для далеких від Бога людей, дехто зі служителів, особливо молодих служителів,які можливо втомились від сухого формалізму поступаються євангельськими, біблійними принципами,буквально копіюючи світські шоу програми на своїх заходах, думаючи що таким способом стануть ближчими та зрозумілішими для світу. Такими речами ми не вплинемо на світ, бо такі дійства він може побачити «в себе» у набагато яскравішому прояві.

Можна богослужіння навіть перетворити на парад красномовства та витонченого співу, забуваючи що Бог спасає світ через безумство проповіді.

2Кор. 1:23 «а ми проповідуємо Христа розп’ятого, - для юдеїв згіршення, а для греків безумство, а для самих покликаних юдеїв та греків - Христа, Божу силу та Божую мудрість»

Сила та успіх нашої проповіді в точній, глибокій та палкій передачі Слова Божого . Господь обіцяв благословити Своє Слово, а не наші слова.

Після нагорної проповіді, люди зауважили, що Христос відрізнявся від інших равинів, Він говорив, як владу маючий, а не як ті книжники та фарисеї. Він передавав Божу істину точно, конкретно, не завуальовано і не змазано. Ті, хто любив гріх, відчули себе нікчемними грішниками, а люди зі зламаним серцем пережили потішення! Ми можемо думати, що відверте, конкретне проголошення Істини відлякає людей. Ніколи! Навпаки, воно викличе ще більшу спрагу душі, освітить таємне та вкаже дорогу до Бога, яку кожна людина підсвідомо шукає.

Хтось із служителів сказав : «Якщо грішник, який любить гріх і не бажає його лишити почуває себе у вашій церкві нормально, то з вашою церквою не все нормально! » Слово Боже самодостатнє і не потребує щоб його одягали в якісь солодкі обгортки. «… Воно гостріше всякого меча обосічного і проникає до розділення душі і духа, суглобів та мозків, і здатне судити думки і наміри серця!» Євр. 4:12

Наша відповідальність (повторююсь) – це глибоко, палко і точно передавати Слово Боже!

І тому, ми хочемо бачити церкву, де пастор показує приклад палкого благовістя та точної, натхненної передачі Слова Божого.

а) Подібність Христу у ставленні до Своїх учнів .

 Ми не зможемо придумати кращої стратегії за ту, яку нам залишив Христос! Це концентрація на невеликій кількості вірних та посвячених людей!

Виховання пасторів

Марка 3:13-15

«І Він вийшов на гору, і покликав кого Сам хотів; вони ж приступили до Нього.

І визначив Дванадцятьох, щоб 1) - із Ним перебували, і 2) - щоб посилати на проповідь їх,

І щоб мали вони владу оздоровляти недуги й вигонити демонів.»

із Ним перебували:

Христос відкрив Себе перед учнями. Він був перед ними справжнім. Він був з ними на горі Переображення, але також Він був разом з учнями в Гефсиманії, знаходячись у смертельній тривозі. Практично постійно Ісуса оточували натовпи людей, яким щось потрібно було від Нього. Але серед цих натовпів Господь знаходився зі Своїми учнями.

Пастор, в більшості випадків самотній. Він на крок далі від інших. Справжнім його знає хіба що дружина! Церква має потребу в тому, щоб пастори стали доступними та відкритими для певних людей. Ми маємо посвятити себе колу правильних людей, бути відкритими з ними, проводити багато часу з ними.

2 Тим.2:2 «А що чув ти від мене, при багатьох свідках, те передай вірним людям, які були б здібні і інших навчити». Ніхто цього повеління не відміняв.

щоб посилати на проповідь їх:

Служителі ростуть не за патрами, їм потрібна практика. Христос посилав їх на проповідь. Думаю, що багато з нас не послали б їх на проповідь, зважаючи на їхню незрілість, владолюбство (ватро згадати суперечку хто з них більший), злобу до міст, які їх не приймали та всього іншого. Але Христос це робив, по ходу навчаючи їх.

Вони нас мають бачити в служінні, в душеопікунських бесідах, у вирішенні конфліктних ситуацій.

Лише пастор може виховати пастора! Семінарія дає знання, а не робить пасторів!

І щоб мали вони владу:

Христос наділив учнів Своєю владою. Вони були захоплені цим. Пригадаймо, коли учні пришли з проповіді та були здивовані тим, що навіть демони коряться їм. В них ще вистачало егоїзму та вип”ячування себе. Проте Христос продовжував їм доручати завдання

. І був час їхньої невдачі. Згадайте епізод коли учні не могли вигнати демона.

Ми, як пастори маємо задати собі запитання: «Кого я навчаю, кого я виховую? Чи готую я пастора? З ким я проводжу час?»
Служіння членам церкви. Організація церковного життя на тижні.

Дії 2: 42, 47б.

«І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба та в молитвах …. І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися»

Задача пастора – це організувати життя церкви на тижні, щоб люди мали недільне зібрання.

Новонавернені щоденно перебували в науці апостольській, зауважте не апостола Петра. Там була група служителів, які дбали про духовне зростання увірувавши. Наша відповідальність створити групу служителів. Передати їм правильне бачення та розподілити обов’язки.

Ми зобов’язані доручити їм вести домашні групи, де найкращим чином буде відбуватися спільнота братерська , де люди зможуть жити життям один одного.

Саме в малій групі найкраще відбуватиметься молитовне життя!

Ми маємо передати ДНК братерства, посвяти один одному, глибокого молитовного життя.

І це ДНК, формує ніхто інший, а лише пастор!

Який пастор, така й церква!

Ключовий пастор формує культуру в церкві!

Він визначає яким буде запах в церкві! Якими будуть стосунки між віруючими!

Андрій КорнійчукПастор церкви "Благодать" м. Рівне.
Очолює молодіжний відділ при ВСЦ ЄХБ